Початок
В Україні термін “сценографія” закріпився на початку ХХ століття. Зародження сценографії припадає на період створення професійного стаціонарного театру в Україні, тому 1907 рік можна вважати початком відліку. Вже у 1920-х роках з розквітом авангарду сценограф стає на один рівень із режисером у створенні вистави. Розвиток був заморожений “розстрілами” митців у 1937 році.
Відродження
Українська сценографія 50-80-х років переживала зміну образної лексики. Намальовані декорації соцреалізму змінювала дієва сценографія – важливим ставало створення образу та асоціативного ряду. Відповідно нового значення набував і театральний костюм. Елементи сценографії, її фактура, предметність, та костюми з їх текстурою вибудовували свою драматургію.
“Школа” Лідера
Даніїл Лідер викладав у 1973–1980 роках на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках був керівником театральної майстерні Київського художнього інституту. З 1990 року знову повернувся до викладацької діяльності (водночас керував майстернею); з 1994 року – професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії.
Нові простори
Поза “школою” Лідера розвивалася ціла низка самобутніх сценографів, які розпочинали свій шлях у 80-90 рр. і надихалися тенденціями дієвої сценографії, а й також шукали нові візуальні способи вираження і нові простори. Для цього покоління митців стає характерним прихід з суміжних творчих професій – із живопису, кінематографу, дизайну, з графічного дизайну.
Пошуки молодих
Покоління молодих активно заходить у професію на початку 2000-х років. Частину з них досить умовно можна назвати «онуками» Лідера – випускників НАОМА. У 2004 році на базі театрально-декораційного відділення НАОМА була створена кафедра сценографії та екранних мистецтв, яку очолив А. Александрович-Дочевський, учень Д. Лідера. Інші сценографи формувалася у різних вишах, і часто навіть поза кафедрами сценографії.